Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що неможливо погасити, знищити, припинити; вічний, незгасний (первісне значення).
2. (перен.) Постійний, невпинний, неослабний; такий, що не слабшає, не припиняється (про почуття, прагнення, стан тощо).
3. (перен., заст.) Непримиренний, невблаганний (про ворога, ненависть тощо).
Приклад 1:
І котрі бу- дуть правобіч – то є християни з добрими вчинками, а котрі лівобіч, то – всі нехрещені; тих усіх пошле до пекла у вогонь невгасимий і муки вічні. А котрі будуть правобіч – тих прийме до Царства Небесного і вічну ра- дість та невимовні, розуму людському незрозумілі, розкоші та втіхи, кот- рими вічно будуть насолоджуватися.
— Невідомий автор, “Pizni Ukrayinski Zhitiia Sviatogo Kniazia Vol”
Приклад 2:
То усіх не- хрещених і грішних, котрі стоятимуть ліворуч, тих усіх пошле до пекла у вогонь невгасимий і у муку вічну. А котрі стоять праворуч – тих усіх прийме до Царства Небесного на вічні веселощі й невимовні розумом a 172 b Жиленко І. В.людським неосяжні радощі й втіхи, котрих вічно будуть заживати.
— Невідомий автор, “Pizni Ukrayinski Zhitiia Sviatogo Kniazia Vol”