1. Стан глибокого, невтішного смутку або розпачу, який неможливо заспокоїти чи втішити; крайня печаль, що не знаходить полегшення.
2. Властивість бути невтішним; стійкість, незламність у своїх почуттях або переконаннях, особливо в суто негативних (наприклад, у скорботі, гніві, ненависті).