Значення
-
Стан глибокого, невтішного смутку або розпачу, який неможливо заспокоїти чи втішити; крайня печаль, що не знаходить полегшення.
-
Властивість бути невтішним; стійкість, незламність у своїх почуттях або переконаннях, особливо в суто негативних (наприклад, у скорботі, гніві, ненависті).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неутішність, р. неутішності, д. неутішності, з. неутішність, о. неутішністю, м. неутішності, к. неутішносте