Значення
-
Властивість або стан того, що не є усталеним, не має сталості, виробленої форми або закріпленої норми; нестійкість, несталість, мінливість.
-
У лінгвістиці та термінології — характеристика мовної одиниці (слова, форми, виразу, норми вимови тощо), яка ще не набула загальновизнаного, кодифікованого статусу, перебуває у стадії становлення або варіювання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неусталеність, р. неусталеності, д. неусталеності, з. неусталеність, о. неусталеністю, м. неусталеності, к. неусталеносте