ІНЬЮ́ДО, невідм., ч. р. 1. У міфології та фольклорі народів Південної Америки — дух або божество, що уособлює родючість, достаток і зв’язок із природою; часто зображується в образі тварини або людиноподібної істоти.
2. У сучасній етнографії — термін на позначення ритуального предмета або оберега, який використовують під час обрядів викликання дощу чи забезпечення врожаю в деяких індіанських племен.