Властивість або стан того, що не доведено до досконалості; незавершеність, неповнота розвитку чи форми.
неудосконаленість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що не доведено до досконалості; незавершеність, неповнота розвитку чи форми.
Відсутні