Словник Української Мови
Буква
Який не тямить, не розуміє чогось; нездатний до розуміння, сприйняття.
Який перебуває у стані несвідомості, затьмарення розуму (від втоми, хвороби, сп’яніння тощо); непритомний, нестямний.
Який виражає несвідомість, затьмарений розум або свідчить про такий стан.
Приклад 1:
1 оскільки вони не випробували в собі вродженої схильності, то й відрікся від них верховний розподільник обдарувань і дав їм нетямкий розум, ха й творять непотрібне і будуть прокляті, тобто нещасливі. Сковорода вчив, що досконалість людини полягає у творенні справжньої користі ближньому і що таїнства й таємничі обряди належать до слова, а царство боже є в силі або в ділі.
— Невідомий автор, “Grigorii Piznai V Sobi Liudinu”