непритомний

[nɛprɪtomnɪj] Прикметник

Буква:Н

Значення

  1. Який тимчасово втратив свідомість, здатність усвідомлювати навколишнє та реагувати на подразнення; що перебуває у стані непритомності.

  2. Позбавлений тверезого розсудку, глузу, що діє безрозсудно або несамовито (переносно).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. непритомний, р. непритомного, д. непритомному, з. непритомного, о. непритомним, м. непритомнім

Синоніми & Антоніми

Приклади з художньої літератури

  • 3.
    Риба, яка проти річки протяжно пливе,
    уповільнює воду, завертає її, відсуває —
    і за тим ось корчем — вже початок мойого дитинства:
    час, коли я насилу впросив свого тата
    серед ночі йти рибу ловити на світло,—
    отоді ж то я кладки в чотири заходи не перейшов,
    бо навпроти — незримий — не давав мені хтось перейти
    та ще й татовим голосом застерігав “не оглянься”;
    і ось, озирнувшись, злякався я сплеску неярого,
    злякався підземного зблиску татових віч,
    але я все ж припав, я закутався в татові руки —
    чужим холоднуло,—
    а сак — непритомний, як рот впійманої форелі,
    за рікою слухняно подався;
    і тоді — вся та риба, яку ми не вміли зловити,
    припливла, оточила нас колом ясним,
    але ми в темноті навіть не здогадались про це.
    4.
    …і мама тоді мені голову лугом змила —
    та в ту ж ніч почалася зима — і мене не збудили,
    щоб опівночі я перед місяцем став на розмову;
    але я не заспав: місяць снігом мене накривав,
    і добігти до хати я мав
    так, щоб сніг той легкий на мені не розтанув,
    і торкнутись до мами, щоб вічно була молода:
    І я біг — повертався — і біг
    цілий вік, цілий рік, цілу ніч:
    сніг все танув і танув чомусь —
    не встигав я й ступить за пороги,
    а коли таки врешті добіг і торкнутися встиг —
    повернулася мама в мій бік у тоненькій накидці зі снігу
    і долонею
    очі мені
    затулила.
    — Іван Малкович

Більше записів