1. (про людину) Який не належить до цього світу, має надприродне походження або властивості; потойбічний, неземний.
2. (переносно) Надзвичайно великий, значний або інтенсивний за ступенем прояву; величезний, колосальний, неймовірний.
Словник Української Мови
Буква
1. (про людину) Який не належить до цього світу, має надприродне походження або властивості; потойбічний, неземний.
2. (переносно) Надзвичайно великий, значний або інтенсивний за ступенем прояву; величезний, колосальний, неймовірний.
Приклад 1:
І враз крик несусвітній: — Свідки Івика, гляньте, над нами! Що ж буде?..
— Ігор Калинець, “Iгор Калинець. Поезiя”