1. Такий, що не піддається спростуванню; беззаперечний, незаперечний, очевидний.
2. (У логіці) Про судження, висловлювання: такий, істинність якого неможливо заперечити; аподиктичний.
Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що не піддається спростуванню; беззаперечний, незаперечний, очевидний.
2. (У логіці) Про судження, висловлювання: такий, істинність якого неможливо заперечити; аподиктичний.
Відсутні