Словник Української Мови
Буква
1. Неспроможність — стан, коли особа або організація нездатна виконувати свої майнові зобов’язання перед кредиторами, що є юридичною підставою для визнання її банкрутом.
2. Неспроможність — загальна нездатність щось зробити, впоратися з чимось через брак сил, знань, можливостей або ресурсів; безсилля.
Приклад 1:
Вчені-антифашисти, ясна річ, рішуче й аргументовано спростовувати ці нацистські спекуляції довкола арійської проблеми, доводили неспроможність концепції про первісне розселення індоєвропейців у Північній та Центральній Європі. Після Другої світової війни історики здебільшого називають прабатьківщиною індоєвропейців територію Середньої, Передньої чи Центральної Азії.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Існує багато моделей економічного зростання, але завжди критерієм оцінки внеску теорії економічного зростання у розв’язання економічних проблем була і залишається її спроФ можність або неспроможність відповісти на питання, безпосеФ редньо пов’язані з економічним розвитком. Особливої актуФ альності набула ця проблема на початку ХХI ст.
— Котляревський Іван, “Енеїда”