неспотвореність

Властивість або стан, за якого щось зберігає свою первісну, істинну сутність, форму або зміст, не зазнаючи викривлень, перекручень або сторонніх впливів.

Термінологічне значення: у філософії, мистецтві та теорії інформації — характеристика оригіналу, ідеї або переданого повідомлення, що означає відсутність втрат, змін або суб’єктивних інтерпретацій, що ведуть до відхилення від джерела.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |