Словник Української Мови
Буква
1. Внутрішня боротьба, ворожнеча, війна між різними групами, партіями або людьми всередині однієї країни, народу, організації тощо; громадянська війна, розбрат.
2. (у множині, зазвичай “міжусобиці”) Конкретні воєнні дії, збройні конфлікти такого характеру; усобиці.
3. (переносно) Суперечка, сварка, незгода між близькими людьми, членами однієї спільноти.
Приклад 1:
І, навпаки, неврожай чи вороже нашестя, моровиця чи міжусобиця — все це ознаки немочі володаря, і за все це він має відповідати». Щоб протиставити царя простим смертним, було розроблено архіскладний двірський ритуал, жертвою якого став, у першу чергу, сам володар.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”