Словник Української Мови
Буква
Властивість або якість людини, що проявляється у відсутності скромності, надмірній впевненості в собі, хвастощів або поведінці, яка привертає до себе увагу порушенням прийнятих норм стриманості.
Вчинок або висловлювання, що свідчать про відсутність скромності, тактову, сором’язливості.
Надмірність, перебільшення у чомусь, що виходить за межі звичайного або прийнятого (наприклад, у вимогах, очікуваннях).
Приклад 1:
Нестриманість і нескромність українських шкільних панегіристів відзначає багахо дослідників літератури XVII—XVIII ст. Нічого подібного ми не знайдемо в панегіричних віршах Сковороди.
— Григорій Сковорода, “Сковорода Григор Й. Григор Й Сковорода В Рш . П Сн . БайКи. Д Алоги. Трактати. Притч . Прозов Переклади”
Приклад 2:
Це не нескромність, а образа на наших партійних бюрократів, яких я терпіть не можу, як і усяких чинуш, що загубили свою людську душу за «согласовать», «углубить», «провернуть», «протереть с песочком» і т. д. Ішли роки. В мене було вже два сини, Олег і Коля.
— Володимир Сосюра, “Сосюра Володимир. Третя Рота”