Значення
-
Абстрактний іменник, утворений від прикметника “несказанний“, що означає надзвичайну силу, інтенсивність якоїсь якості або стану (переважно емоційного), яку важко або неможливо висловити словами; невимовність.
-
(У філософській та релігійній термінології) Властивість божественного, трансцендентного або абсолютного, що перевищує можливості людського розуму та мови для його повного пізнання та опису; апопатичність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. несказанність, р. несказанності, д. несказанності, з. несказанність, о. несказанністю, м. несказанності, к. несказанносте