1. Абстрактний іменник, утворений від прикметника “несказанний“, що означає надзвичайну силу, інтенсивність якоїсь якості або стану (переважно емоційного), яку важко або неможливо висловити словами; невимовність.
2. (У філософській та релігійній термінології) Властивість божественного, трансцендентного або абсолютного, що перевищує можливості людського розуму та мови для його повного пізнання та опису; апопатичність.