1. Такий, що не піддається опису, надзвичайно сильний за своїми проявами; невимовний, безмірний.
2. Дуже великий, значний; надзвичайний.
Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що не піддається опису, надзвичайно сильний за своїми проявами; невимовний, безмірний.
2. Дуже великий, значний; надзвичайний.
Приклад 1:
Чи, може, це ввижається мені той несказанний камертон природи, де зорі ясні і де тихі води? – Я вранці голос горлиці люблю!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
(<< back) 37 Сміх несказанний зчинився тоді у богів прещасливих! (<< back) 38 Вправи (лат.).
--- Тютюнник Григорій, "Вир"