нещастя

Приклад 1:
Тоді бралося наступну павзу при каві, господар ставив перед нас запалену свічку, адже в приміщеннях уже справді сутеніло, і тут на мене находило: ця жінка, ця свічка, ця кава, ця сигарета, ця минущість, проминальність, скінченність, це тільки «тут і зараз», у такий спосіб я, здається, вперше приторкався до найбільшої з містерій Заходу (десь поза Неаполем заходило сонце) — нам не зрозуміти усіх глибин цього нещастя, цих депресій солодкого перебування, однак саме перебування й не більше — Світ допускає тебе, розгортає свої принади — в ліхтарях, квітах, пахощах, свічках, перехожих тілах — а тоді, тоді починає все це відбирати, поступово і зі знанням справи позбавляючи тіл, свічок, пахощів, квітів, ліхтарів, щоб одного дня загасити рештки тьмяного світла в твоїх неаполітанських очах. Ми заздримо — люто і чорно, ніби пропащі діти, — цим західним людям, цим мешканцям блаженних надвечірніх садів, їхньому їдлові, заробіткам, розвагам, автомобілям, ми готові вдень і вночі 1 «Ясно?» (італ.).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Ну, трапилося нещастя (Стецько Лужний тоді розповідав про це Іванові, й Іванові справді дуже шкода було Безручка), але з ким нещастя не трапляється? Щомиті по всьому світу людина зазнає втрат, горя й прикрощів, і це ще не зобов’язує ганяти немитим, розхрістаним і торопленим по земній кулі, якщо, звісно, до цього не підключилося якихось світоглядових чи, може, й конспіративних причин (спробуй заглянути людині в душу!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
(<< back) 65 Згадувати про щастя — серед нещастя. (<< back) 66 Часом ви вияснялись для мене, Вияснявся і я вам не раз. --- Тютюнник Григорій, "Вир" Приклад 4: Ох нещастя, ох нещастя! Побiжу за Цимбалом, може, вiн поможе що, може, одходить її.
— Іван Карпенко-Карий, “Ivan Beztalanna”