нервування — стан психічного напруження, збудження, тривоги, що супроводжується неспокоєм, дратівливістю, підвищеною чутливістю до зовнішніх подразників.
нервування
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І хіба не назвав би він, під афектом свого істерійного нервування, відомих йому людей, що у нього вірили… навіть своїх щирих приятелів?! Він надумував собі ще й інакші огидні злочини, придумував для них підхожу, правдоподібну, влегшену ситуацію… «Ні!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |