Стос. до індукування (у 1 знач.), пов’язаний із ним; який індукує, спричиняє, викликає що-небудь.
індукувальний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
Стос. до індукування (у 1 знач.), пов’язаний із ним; який індукує, спричиняє, викликає що-небудь.
Відсутні