1. Який стосується нервозу, властивий нервозу; що свідчить про нервоз.
2. Який легко хвилюється, збуджується; неврівноважений, дратівливий.
3. Який викликає збудження, напруження нервової системи; тривожний, напружений.
Словник Української Мови
Буква
1. Який стосується нервозу, властивий нервозу; що свідчить про нервоз.
2. Який легко хвилюється, збуджується; неврівноважений, дратівливий.
3. Який викликає збудження, напруження нервової системи; тривожний, напружений.
Приклад 1:
Андрій іде тяжкою, повільною ходою, дивлячись під ноги на широкі гранітові плити сходів, і маленький оперативник не насмілюється його підганяти, хоч навколо в самій атмосфері відчувається великий поспіх і нервозний божевільний темп. Після гробової тиші й тьмяного світла тюремних присмеркових коридорів тут, в управлінні, куди їх випущено з тюрми крізь вузесенькі, обковані залізом двері просто на сходині обвішані цирковими тенетами, — сліпуче яскраво, і повітря вібрує від невиразного шуму й гудіння, нагадуючи фабрику, що працює нічну зміну.
— Невідомий автор, “Ivan Sad Getsymanskyy”