Значення
-
Властивість або стан того, що неможливо розв’язати, розплутати, знайти рішення; нездійсненність знаходження виходу зі складної ситуації, розгадки проблеми або логічного завершення.
-
У математиці та логіці — властивість задачі, проблеми або теореми, для якої в межах заданої системи аксіом або правил не існує алгоритму, методу чи способу для знаходження її точного розв’язку або доведення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нерозв'язність, р. нерозв'язності, д. нерозв'язності, з. нерозв'язність, о. нерозв'язністю, м. нерозв'язності, к. нерозв'язносте