Властивість або стан, за якого щось не є поширеним, обмежене у вживанні, застосуванні або циркуляції; відсутність широкого розповсюдження.
У лінгвістиці (термін): характеристика мовної одиниці (слова, форми, конструкції), що вживається рідко, не є загальновідомою або має вузьку сферу використання (наприклад, у спеціальній літературі, певному регіоні).