Значення
-
Властивість або стан, за якого щось не є поширеним, обмежене у вживанні, застосуванні або циркуляції; відсутність широкого розповсюдження.
-
У лінгвістиці (термін): характеристика мовної одиниці (слова, форми, конструкції), що вживається рідко, не є загальновідомою або має вузьку сферу використання (наприклад, у спеціальній літературі, певному регіоні).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нерозповсюдженість, р. нерозповсюдженості, д. нерозповсюдженості, з. нерозповсюдженість, о. нерозповсюдженістю, м. нерозповсюдженості, к. нерозповсюдженосте