ІНДІ́ЙКА1, іменник, жіночий рід, істота. Самка індика; велика свійська птах родини фазанових, яку розводять заради м’яса та яєць.
ІНДІ́ЙКА2, іменник, жіночий рід, істота. Жінка індійського походження або представниця корінного населення Індії.
індійка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Утім, носових кілець, без яких сучасна індійка не мислить свою зовнішність, у ту добу не носили. Носіння прикрас із золота, срібла, перлів, каменів-самоцвітів, слонової кістки, фаянсу тощо вважалося у Стародавній Індії найпершою ознакою поважності, тому навіть бідняки нерідко відмовляли собі в найнеобхід- нішому, аби лише придбати кілька коштовних дрібничок.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Частина мови: іменник (однина) |