Словник Української Мови
Буква
Властивість за значенням прикметника “нерозбірливий“; неохайність, недбайливість у виконанні чого-небудь, що призводить до низької якості, нечіткості або плутанини.
Нечіткість, невиразність (написання, вимови, почерку тощо), що утруднює чи унеможливлює правильне сприйняття.
Відсутність чітких розмежувань, критеріїв або порядку; хаотичність, безлад.
Приклад 1:
Якась нерозбірливість і неясність, а далі вже просто кректання і клекотання, напівшепіт і напівхлюпіт, а взагалі — не що інше як ґелґіт і лопіт, котрий нараз переходив у хлипання і шнипання, а ще у шелест і шемріт. А слова були ніби й словами, а ніби й не, а просто самим лише мурмотінням і мамротанням, шамотін ням, бухтінням, бухиканням і бубонінням, проте не бубнінням.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”