Словник Української Мови
Буква
1. Який важко або неможливо розібрати, розпізнати через нечіткість, невиразність (про почерк, напис тощо).
2. Який важко зрозуміти через невиразність, нечіткість вимови або тихість голосу (про мовлення).
3. Перен. Недостатньо чіткий, виразний, важкий для сприйняття або розуміння (про думки, текст, образ тощо).
Приклад 1:
голос: ціле вже рветься а розірване стає цілим… клітка — балкон — іній — сон… у цьому перетіканні щоразу неповнота стає досконалістю якої не існує… розвивайте те чого не існує — тільки так ви розвиваєте дух… а ось і міст… міст — це затаївся… міст — це раптом… а раптом нічого — це теж міст… голос: затінення — другий бік пелюсток… 310 ✓ творення — це підглядання найцікавіше там де текст нерозбірливий… нарешті поріг його загуслий зріз підсинений тим що було… далеко синіє те що було… голос: хто не знаходить світла сам світлом стає… — ніде нічого не ворушиться а тінь плигає… — становлення речей… — підростають мідні жуки навіть холод допомагає їм — укріплення мурів завжди на порі… сніжинка за сніжинкою — хіба видно кінець снігу? голос: видно якщо чорний піджак одягти… 312 — червоне з холодом а іскри сині… — зубчаста пилка!
— Невідомий автор, “Mikola Sluga Pivoniyi”