Значення
-
У логіці та філософії — властивість понять, суджень або визначень, які не можуть бути однозначно оцінені як істинні чи хибні в межах тієї системи, до якої вони належать, часто через самопосилання або коло в означенні.
-
У лінгвістиці — характеристика слова або словосполучення, яке не виражає судження (предикації) і не може виступати в ролі присудка в реченні; нездатність до предикації.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. непредикативність, р. непредикативності, д. непредикативності, з. непредикативність, о. непредикативністю, м. непредикативності, к. непредикативносте