1. У логіці та філософії — властивість понять, суджень або визначень, які не можуть бути однозначно оцінені як істинні чи хибні в межах тієї системи, до якої вони належать, часто через самопосилання або коло в означенні.
2. У лінгвістиці — характеристика слова або словосполучення, яке не виражає судження (предикації) і не може виступати в ролі присудка в реченні; нездатність до предикації.