Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що не є постійним, сталим; здатність часто змінюватися, бути мінливим, нестійким.
Відсутність стабільності, твердих переконань або принципів у поведінці, вчинках, поглядах; легковажність, ненадійність.
У фізиці, техніці та природничих науках — характеристика явища, процесу або системи, які з часом змінюють свої параметри, не зберігають рівновагу або стан спокою.
Приклад 1:
Перша відмінна ознака підлесника — мінливість і непостійність: він не може довго слідувати за одним і тим же і триматись одного й того ж правила, але, подібно до мавпи, наслідує інших доти, доки-не одержить того, чого домагався. Але наведу слова Самого Плутарха: «З самого початку слід на увазі по- стійність і послідовність справжнього друга: чи постійно він тому ж радіє, те ж схвалює, і чи скеровує він життя своє за одним зразком, як це властиво тому, хто любить дружбу і навики життя, які утворилися на основі подібності характерів, бо такий друг.
— Григорій Сковорода, “Сковорода Григор Й. Григор Й Сковорода В Рш . П Сн . БайКи. Д Алоги. Трактати. Притч . Прозов Переклади”