Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що є ненадійним; відсутність надійності, стійкості, міцності, довіри.
Якість людини, що не викликає довіри, не заслуговує на неї; непостійність, несталість у поглядах, вчинках або обіцянках.
Технічна або функціональна неспроможність об’єкта, механізму чи системи виконувати свої функції з необхідною ефективністю та без відмов протягом потрібного часу.
Приклад 1:
Насамперед байкар таврує згубність честолюбства та «сластолюбія», нестримне прагнення до багатства і маєтків, показує безглуздість і ненадійність багатства, нагадує, що «сами бѣднѣйшія рабы рождаються из предков, жител-сгвовавших в лужѣ великих доходов» і що «многое множество богачей всякий день преобразуеться в нищіи». Особливо цікава в цьому плані байка «Жабы».
— Григорій Сковорода, “Сковорода Григор Й. Григор Й Сковорода В Рш . П Сн . БайКи. Д Алоги. Трактати. Притч . Прозов Переклади”