непорухомість

1. Властивість за значенням прикметника “непорухомий“; стан, коли щось або хтось не змінює свого положення в просторі, залишається на одному місці, не рухається.

2. (перен.) Властивість за значенням прикметника “непорухомий“; стан повної бездіяльності, відсутності будь-яких змін, розвитку або прогресу в якійсь сфері.

3. (юр., екон.) Майно, яке є нерухомим (земельні ділянки, будівлі, споруди та інші об’єкти, міцно пов’язані з землею), синонім до терміна “нерухомість”.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |