Значення
-
Властивість або стан того, що не помічають, не сприймають органами чуття або увагою; невидимість, непомітність.
-
У лінгвістиці та термінології — характеристика мовної одиниці (наприклад, запозичення), яка не сприймається носіями мови як чужа або незвична через повну асиміляцію в системі мови.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. непоміченість, р. непоміченості, д. непоміченості, з. непоміченість, о. непоміченістю, м. непоміченості, к. непоміченосте