1. Властивість або стан того, що не помічають, не сприймають органами чуття або увагою; невидимість, непомітність.
2. У лінгвістиці та термінології — характеристика мовної одиниці (наприклад, запозичення), яка не сприймається носіями мови як чужа або незвична через повну асиміляцію в системі мови.