невидимість

Властивість об’єкта, явища або істоти, що полягає в неможливості бути поміченим, побаченим зором або засобами спостереження.

Фізичний стан, за якого тіло не відбиває і не заломлює світло, що робить його непомітним для ока; також — здатність перебувати в такому стані.

У переносному значенні — стан соціальної маргіналізації, коли певна група людей або явище ігноруються, не беруться до уваги суспільством або владою.

У фантастиці та фольклорі — надприродна властивість або магічна здатність ставати невидимим.

Приклади вживання

Приклад 1:
Рослинна сила зерна є голова всього тіла, таємна дійсність невидимого Бога: пізнай у собі силу розумну, слово боже, слово вічне, правицю божу, закон, вл аду, царство, невидимість, образ Отця Небесного! Розкрий серце твоє для прийняття віри і для обіймів того чоловіка, котрий своєму Отцю Небесному є замість сили його і замість правиці його навіки віків.
— Невідомий автор, “Grigorii Piznai V Sobi Liudinu”

Частина мови: іменник (однина) |