Властивість або стан, за якого особа, що вчинила правопорушення або злочин, не зазнає належного юридичного покарання або суспільного осудження; безкарність.
У ширшому, філософсько-етичному сенсі — стан суспільства або системи, де порушення норм і законів залишаються без відповідних наслідків, що призводить до ерозії правопорядку та почуття безправ’я.