Значення
-
Властивість або стан, за якого особа, що вчинила правопорушення або злочин, не зазнає належного юридичного покарання або суспільного осудження; безкарність.
-
У ширшому, філософсько-етичному сенсі — стан суспільства або системи, де порушення норм і законів залишаються без відповідних наслідків, що призводить до ерозії правопорядку та почуття безправ’я.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. непокараність, р. непокараності, д. непокараності, з. непокараність, о. непокараністю, м. непокараності, к. непокараносте