Властивість або стан, за якого неможливо помилитися або вчинити гріх; бездоганність, безпомилковість.
У релігійному контексті — богословський догмат про те, що певна особа (наприклад, Папа Римський у католицизмі) або інституція не може помилитися у питаннях віри та моралі, коли робить офіційне вчення (ex cathedra).