Значення
-
Власна назва філософського терміну, що позначає фундаментальну обмеженість людського пізнання, принципову неможливість повного та адекватного розуміння сутності об’єкта, явища або абсолютної істини.
-
У ширшому вживанні — стан неусвідомленості, невиявленості або незрозумілості когось або чогось; властивість залишатися непізнаним, незбагненним.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. непізнанність, р. непізнанності, д. непізнанності, з. непізнанність, о. непізнанністю, м. непізнанності, к. непізнанносте