Власна назва філософського терміну, що позначає фундаментальну обмеженість людського пізнання, принципову неможливість повного та адекватного розуміння сутності об’єкта, явища або абсолютної істини.
У ширшому вживанні — стан неусвідомленості, невиявленості або незрозумілості когось або чогось; властивість залишатися непізнаним, незбагненним.