1. Властивість або стан того, що не піддається пізнанню, розумінню або визначенню; незбагненність, нез’ясовність.
2. У філософії та теології — атрибут абсолюту (Бога, першопричини), що позначає принципову неможливість повного пізнання його сутності людським розумом.