Значення
-
Властивість або стан того, що не піддається пізнанню, розумінню або визначенню; незбагненність, нез’ясовність.
-
У філософії та теології — атрибут абсолюту (Бога, першопричини), що позначає принципову неможливість повного пізнання його сутності людським розумом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. непізнаність, р. непізнаності, д. непізнаності, з. непізнаність, о. непізнаністю, м. непізнаності, к. непізнаносте