непідсудність

1. Юридичний статус або привілей певних осіб (наприклад, глави держави, депутатів, дипломатів), за яким вони не можуть бути притягнуті до судової відповідальності або піддані кримінальному переслідуванню в установленому законом порядку.

2. Властивість чи стан, за якого когось або щось не можна піддати суду, офіційному осудженню чи вироку; нездатність бути оціненим чи засудженим з позицій звичайних норм, правил або закону (часто у переносному значенні).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |