ІЛ, -у, чол. 1. Густа в’язка маса, що утворюється на дні водойм (річок, озер, морів) з осаду мінеральних і органічних речовин; мул. Використовується як добриво.
іл
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Повість, — К.: Дніпро, 1980.—237 с., іл. У повісті класика української літератури Івана Нечуя-Левицького (1838–1918) показано, як приватновласницькі інстинкти, індивідуалістична психологія призводять людину до морального зубожіння.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
— 144 с.; іл. ISBN 978-966-359-291-6 «Шахмати для дибілів» — це класичний роман вихо вання з властивостями шахового підручника та містичного трилера, що пропонує читачеві зазирнути у найпотаємніші закамарки світобудови.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”
Приклад 3:
Пѣснь 22-я Ранній автограф пісні під назвою «Помни послѣдняя» зберігається в IV томі рукописного зібрання М. Ковалинського (ІЛ, ф. 86, № 24, арк.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |