1. Так, що виражає відсутність упевненості, сумнів, вагання; невпевнено, невідомо.
2. Так, що не дає підстав для впевненості; нестабільно, хитко, нестійко.
Словник Української Мови
Буква
1. Так, що виражає відсутність упевненості, сумнів, вагання; невпевнено, невідомо.
2. Так, що не дає підстав для впевненості; нестабільно, хитко, нестійко.
Приклад 1:
— непевно мовив Юрій. — Бо там такі ж козаки, як і ми.
— Невідомий автор, “Getman Sin Getmana”
Приклад 2:
— i, i — якось щемно‑сторожко, незахищено‑непевно: вiдчуття, що повториться iз втратою дiвоцтва (якого потрапить здихатися аж пiсля таткової смертi! ), i потiм, щоразу, — те саме вiдчуття на‑вiчної дочiрньої покори, остато‑чностi родового улягання, од чого мужики, не в’їхавши, до чого воно, ро‑зумiється, шалiють (“Ох як ти класно даєш!
— Невідомий автор, “Oksana Polovi Doslidzhennya Z Ukrayinskogo Seksu”
Приклад 3:
— Та воно, звiсно… — якось непевно вiдказав Михайло Григорович. — Та… тольки як же це воно буде?
— Невідомий автор, “Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich”
Приклад 4:
А густа темрява вже непевно брела мiж дерев: незабаром iз загiрних гiн фаркне перламутровий ранок. Задумається за ставком — рожевий чуйний, як сентиментальний юнак, i здивовано подивиться на свiт повноросими очима.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”