Значення
-
Властивість або стан, за якого щось не може бути перекрите, скасоване або анульоване; незворотність, невід’ємність.
-
У правовому контексті — принцип або якість, що гарантує недоторканність певних прав, статусів або умов, які не можуть бути скасовані пізнішими рішеннями чи діями.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неперекривність, р. неперекривності, д. неперекривності, з. неперекривність, о. неперекривністю, м. неперекривності, к. неперекривносте