Древослів

Словник Української Мови

недоторканність

Буква

1. Властивість за значенням прикметника “недоторканний“; статус або стан, за якого особа чи об’єкт захищені від будь-яких посягань, образ, примусу чи порушення з боку когось.

2. (Кап.) У конституційному праві: принцип, за яким глава держави (президент, монарх) або депутати вищих законодавчих органів не можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності за певні дії або бездіяльність під час виконання своїх повноважень (наприклад, парламентська недоторканність, президентська недоторканність).

3. (Перен.) Стан повної незалежності, автономії, захищеності від зовнішнього втручання або критики.

Приклади вживання

Приклад 1:
Але що їхня володарка стоїть у цю мить на тім березі зовсім беззахисна, а вони, її стражі, її зіниці і вуха, безпека і недоторканність, у той самий час на другому березі чипіють на ялинах — кому би про це розказати і хто би у це повірив?! У Пу зірвався з гілля.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Приклад 2:
Наприклад, у випадку, коли ринок товарів і послуг, необхідних для підтримання життєдіяльності людини, повністю контролюється державою, під загрозою опиняється недоторканність людини i належна йому свобода. Гідність людини, у цьому разі, порушується.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів