Властивість мовної одиниці (слова, виразу, граматичної конструкції) або художнього образу, яку неможливо або надзвичайно важко точно передати іншою мовою з урахуванням усіх відтінків значення, емоційного забарвлення, культурних асоціацій та внутрішньої форми.
Теоретичне поняття в перекладознавстві та лінгвістиці, що позначає межу можливостей міжмовного перекладу, обумовлену унікальністю світогляду, закодованого в конкретній мові та культурі.