1. Властивість або стан того, що не підлягає суду, не може бути оцінене чи засуджене з моральних, правових або етичних позицій; непідсудність у широкому, часто філософському сенсі.
2. У філософії та релігії — стан чи якість, що позбавлена можливості бути предметом людського судження або осуду, часто через абсолютний, божественний характер.