Значення
-
Властивість або стан того, що не підлягає суду, не може бути оцінене чи засуджене з моральних, правових або етичних позицій; непідсудність у широкому, часто філософському сенсі.
-
У філософії та релігії — стан чи якість, що позбавлена можливості бути предметом людського судження або осуду, часто через абсолютний, божественний характер.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неосудливість, р. неосудливості, д. неосудливості, з. неосудливість, о. неосудливістю, м. неосудливості, к. неосудливосте