1. Представник або прихильник неоромантизму — художньої течії кінця XIX — початку XX століття, що відроджувала та переосмислювала ідеї й естетику романтизму, часто з акцентом на індивідуалізм, емоційність, фольклорні та фантастичні мотиви.
2. Музикант або композитор, чия творчість належить до неоромантизму в музиці, характеризується поверненням до емоційно насиченої, ліричної виразності, часто з використанням розширеної тональності.
3. У ширшому значенні — людина, чиї світогляд або творчість поєднують сучасні форми з романтичним ідеалізмом, прагненням до виняткового, поетизацією дійсності.