Власна назва, що позначає філософсько-естетичну категорію або концепцію, введену українським письменником Миколою Хвильовим для характеристики здатності мистецтва бачити та відтворювати дійсність у її безмежній багатоаспектності, глибині та внутрішніх суперечностях, перевищуючи поверхневе однократне відображення.
У ширшому вживанні — символічне позначення надзвичайної багаторазовості, множинності проявів, станів або трактувань якогось явища, що набуває характеру універсальної, майже безкінечної повноти.