1. Пов’язаний із неомеханікою — напрямом у філософії науки та теорії пізнання, що виник у середині XX століття, розвиває ідеї механіцизму на новому, сучасному рівні з урахуванням досягнень кібернетики, теорії систем та інформатики.
2. Стосовний до сучасних механічних пристроїв або систем, що поєднують класичні механічні принципи з новітніми технологіями, матеріалами або методами управління.