1. Властивість або стан об’єкта (наприклад, математичної функції або задачі), який неможливо точно обчислити або розв’язати за допомогою алгоритму чи ефективної процедури; теорія, що вивчає такі об’єкти та їх межі.
2. У логіці та математиці — фундаментальна обмеженість формальних систем, що виражається в неможливості алгоритмічно визначити (обчислити) істинність деяких тверджень у межах самої системи.