Словник Української Мови
Буква
Який не може насититися, задовольнити свої потреби, бажання або апетит; надмірно жадібний, ненажерливий.
Який виражає таку властивість, свідчить про невгамовну жадібність або бажання.
Переносно: такий, що постійно вимагає чогось, не може задовольнитися наявним; невгамовний, жадібний (про почуття, бажання, прагнення тощо).
Приклад 1:
Хочеться навести кілька фраз про те, як пішов на Україну закликаний турчин і як гетьмани не боронилися від нього: “А скоро весна зодягла землю травами і красно квітними злаками, приємними людському зорові, відразу отой ненаситний візантійський смок, що завжди жадає християнської крові, виставивши в полі свою Мохаметову хоругву на війну, свиснув грізним своїм наказом на обидва далеко розлеглі понтійські береги, закликаючи під ту хоругву своє зміїне кодло, магометан. І почали вони плюндрувати українську землю, а ми, запорожці, “поглядаючи здалеку на той занепад вітчизни оком нашого розуму, ніколи не могли без сердечного жалю вкусити хліба, а після денних трудів зажити спокійного опочинку, оскільки нас мучило й долягало, що через незгоду гетьманів доведеться нам оглядати повними сліз очима порожню й мертву матір нашу””.
— Невідомий автор, “Getman Sin Getmana”