1. Властивість за значенням прикметника “ненасичений“; стан, коли щось не є насиченим, не має достатньої кількості певних компонентів, елементів або якостей.
2. (Хім.) Властивість органічних сполук, що містять у молекулі подвійні або потрійні хімічні зв’язки між атомами вуглецю, здатні до реакцій приєднання.
3. (Перен.) Недостатність, відчуття неповноти або незадоволеності чимось; прагнення отримати більше.