Значення
-
Властивість або стан того, що є ненапруженим; відсутність фізичного, розумового чи емоційного напруження, вільність від стресу, зусиль або тиску.
-
У лінгвістиці (фонетиці) — характеристика звука, зокрема голосного, що утворюється без активного м’язового зусилля артикуляторів, з меншою силою видиху повітря порівняно з напруженими звуками.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ненапруженість, р. ненапруженості, д. ненапруженості, з. ненапруженість, о. ненапруженістю, м. ненапруженості, к. ненапруженосте