1. Властивість або стан того, що є ненапруженим; відсутність фізичного, розумового чи емоційного напруження, вільність від стресу, зусиль або тиску.
2. У лінгвістиці (фонетиці) — характеристика звука, зокрема голосного, що утворюється без активного м’язового зусилля артикуляторів, з меншою силою видиху повітря порівняно з напруженими звуками.