Значення
-
У царській Росії — службовець, який виконував поліцейські обов’язки в селі, підпорядкований становому приставу.
-
Застаріла назва для управителя, наглядача або помічника купця, який керував торгівлею в лавці, на складі або приглядав за роботою інших службовців.
-
Переносно — той, хто сліпо та ретельно виконує чиїсь накази, слухняний виконавець чужої волі (зазвичай із негативним відтінком).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. прикажчик, р. прикажчика, д. прикажчикові, з. прикажчика, о. прикажчиком, м. прикажчикові, к. прикажчику
Приклади з художньої літератури
-
Гість, молодий, високий панок із блідим млявим лицем і з жовтяками під очима, приїхав позичити жатку, але Самоцвіт послав прикажчика на село, й видати її нема кому. Ходять і чекають балакаючи.— Василь Симоненко
-
Плюньте! Косар і жатки! Та я й умиратиму, а жатки не пущу в ход… Зогний вона собі там… А ви боїтесь, що не дам… Прийде прикажчик… і дасть. Я його послав тут за одним чоловічком і в волость за бумагами одними… От, кстаті, подивитесь на мій суд… О… І поїдете собі з жаткою. А то “без прикажчика“… Не горить же у вас?— Василь Симоненко