1. Який стосується немічі, пов’язаний із нею; властивий немічі.
2. Який виражає неміч, свідчить про неї; сповнений немочі.
3. Який не має сили, міцності; слабкий, кволий.
Словник Української Мови
Буква
1. Який стосується немічі, пов’язаний із нею; властивий немічі.
2. Який виражає неміч, свідчить про неї; сповнений немочі.
3. Який не має сили, міцності; слабкий, кволий.
Приклад 1:
Наперекір очевидності вірив, що вдасться щось зробити, звертався до різних можновладців, відчайдушно стукався у різні двері — вже зовсім хворий і немічний. Всюди було глухо.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”